Немає пророка у своїй вітчизні,
Щоб ти не пізнав і хотів поділитись,
Не зможуть проте твої рідні і ближні,
Слова ці живі в своє серце впустити.
Так вже повелось, не марнуй своїх сил,
Живи як і жив, та будь ким ти є,
І як би тебе такий стан не гнітив,
У себе повір і рости головне.
Настане та мить, коли все, що твоє
Згорить у вогні, мов у битві епічній,
Цей світ у тобі і все, що тут є
Побачиш як гру нескінчену й одвічну.
