Темніє розгалужена застигла вічність
Немов сплетіння всіх нейронів.
Весна приносить їй оману з країв ирейських,
Багато сонця, кисню, вітру, головного болю
Аптекар тут не допоможе.
А те що здатне врятувати
В кріслах облюблених кінотеатрів,
Де істини зерно підсмажене на маслі
З смаком бекону її наситить,
Спрагу буття втамує вдале поєднання
СО2, цукру й барви
кошенілі.
