четвер, 1 квітня 2010 р.

4 a.m.

     
На тлі неонового неба перед глухим світанком
Темніє розгалужена застигла вічність
Немов сплетіння всіх нейронів.
Весна приносить їй оману з країв ирейських,
Багато сонця, кисню, вітру, головного болю
Аптекар тут не допоможе.
А те що здатне врятувати 
В кріслах облюблених кінотеатрів,
Де істини зерно підсмажене на маслі
З смаком бекону її наситить,
Спрагу буття втамує вдале поєднання
СО2, цукру й барви  кошенілі.


Немає коментарів:

Дописати коментар