Шукаєте слави в людей, Бога забувши.
Ви шукаєте не Бога, а вдоволення лукавому.
Не збагнувши, чим є ні перше, ні друге.
Над іншими піднестись бажаєте, не розуміючи,
що не щастя досягнете, а свого занепаду.
Бажання свої вдовольняєте й кажете «Щасливі»
А як не отримуєте , що хочете, то клянете.
Душу свою губите й кажете «благословенні».
А на тих, хто душу зберіг говорите «нікчемні».
Які цілі ваші? Що прагне в вас досягти?
Що говорить в вас? Може Бог? Ні. Не досягнете.
Кажете «Істини прагну» та жадаєте ви
заснути сном глибоким й воліли б не прокидатись.
Що робите з тими, хто збудити вас хоче?
Вбиваєте й називаєте божевільними.
Так, вони в Божій волі, та не в вашій.
Кажете «блаженні». Та що є для вас блаженство?
Пусті слова в ваших вустах. Бо ви порожні.
Порожні й пусті ви зсередини й радієте.
Топчете в собі зерно й тому раді.
Чому тішитесь ви? Власній погибелі.
