Прагну

Ви кажете «Прагну», але чого прагнете ви?

Шукаєте слави в людей, Бога забувши.

Ви шукаєте не Бога, а вдоволення лукавому.

Не збагнувши, чим є  ні перше, ні друге.

Над іншими піднестись бажаєте,  не розуміючи,

що не  щастя досягнете, а свого занепаду.

Бажання свої вдовольняєте й кажете «Щасливі»

А як не отримуєте , що хочете, то клянете.

Душу свою губите й   кажете «благословенні».

А на тих, хто душу зберіг говорите «нікчемні».

Які цілі ваші? Що прагне в вас досягти?

Що говорить в вас? Може Бог? Ні. Не досягнете.

Кажете «Істини прагну» та жадаєте ви

заснути сном глибоким й воліли б не прокидатись.

Що робите з тими, хто збудити вас хоче?

Вбиваєте й називаєте божевільними.

Так, вони в Божій волі, та не в вашій.

Кажете «блаженні». Та що є для вас блаженство?

Пусті слова в ваших вустах. Бо ви порожні.

Порожні й пусті ви зсередини й радієте.

Топчете в собі зерно й тому раді.

Чому тішитесь ви? Власній погибелі.