Любий мій, чи чуєш мене ти?

Любий мій, чи чуєш мене ти?

Кличеш мене, та не можу прийти.

Ти все, ти навколо ти поруч зі мною,

Та я не побачу, не буду з тобою…

І пити лиш тишу до дна…Вже сп’яніла,

Вона непорушна, глуха, й заніміла.

Пробудить лиш плюскіт хвиль невблаганних:

Де ми? Де вони? Хто вона безталанна?

Слова мов пісок прослизають крізь пальці,

Я бачу сліди на канві мов від п’яльців.

Мене вже нема, я лишилась без тіла,

Розтанула, щезла… глуха й заніміла.

Подай мені руку – перейду в інакшість,

Мене благодать вже пронизує наскрізь!

                                                           14-06-2013

Розтанеш, раптом розіллєшся

Розтанеш, раптом розіллєшся,

Впадеш, щоб руки простягнути:

«Коли до мене Ти вернешся,

Коли любові мною бути?»

Зі снів незгаданих фрагменти,

Чого боїшся, те зібрати,

Стихій бурхливих елементи,

Прокинутись, щоб пригадати.

«Моя кохана, що не чула

Цих слів палких уже віками,

Коли зі Мною ти зіллєшся,

Ти станеш всім, ти станеш Нами.»

Серед шляхів котрих немає,

В траві прокласти свою стежку.

«О, любий мій, я так чекала,

Тебе, Тебе! Любов безмежна!»

«Як уві сні почуєш голос,

Впіймавши час, спинивши думку,

Віддам тобі усе належне,

Спочинеш в тіні Мого смутку.»

«Моя любов розправить крила,

І серед тих думок чужинців,

Тебе, Тебе вона впізнає!

І вже не будем поодинці!..»