Любий мій, чи чуєш мене ти?
Кличеш мене, та не можу прийти.
Ти все, ти навколо ти поруч зі мною,
Та я не побачу, не буду з тобою…
І пити лиш тишу до дна…Вже сп’яніла,
Вона непорушна, глуха, й заніміла.
Пробудить лиш плюскіт хвиль невблаганних:
Де ми? Де вони? Хто вона безталанна?
Слова мов пісок прослизають крізь пальці,
Я бачу сліди на канві мов від п’яльців.
Мене вже нема, я лишилась без тіла,
Розтанула, щезла… глуха й заніміла.
Подай мені руку – перейду в інакшість,
Мене благодать вже пронизує наскрізь!
14-06-2013
Немає коментарів:
Дописати коментар