Господи, бережи мир і спокій душі моєї

Господи, бережи мир і спокій душі моєї.

Прийди й заклади в мені оселю Свою.

Ти бачиш моє серце й знаєш мої наміри,

Провадь мене Твоєю стежкою.

Як відступлю з неї, то верни мене й прости,

Бо йду немов у пітьмі,  лише знаючи про світло.

Душа ж чує його й тому лине до нього,

А за нею рветься моє єство, бо що я без неї?

Порожня шкарлупка, глиняний посуд,

Ні до чого не придатний без неї.

Наповни мене Своєю благодаттю,

даруй мені Свою милість, а я віддам у стократ.

Якби ж лише знала, як віддячити Тобі?

Що миле Тобі? Чого б ти хотів від мене?

Серце моє з Тобою, душа моя горнеться до Тебе,

Розум же мій  неустанно слідує за цими двома.

Не з злобливого самолюбства прагну Твоєї благодаті,

Але з любові, о Господи, бо полюбила Тебе навіки.

Якби спитав хто за що? То й не знаю чи відповісти змогла.

За що можна полюбити Творця? Вже за саме Його існування.

Так і я полюбила Тебе, знаючи вже Твою мудрість,

Узрівши Твою велич,  й схилившись перед нею,

Збагачена Твоїми дарами благодаті, незбагненної милості,

Захоплена й прикута  навіки Твоєю нескінченою любов’ю.

Але найперше мій Господи, мій натхненний Творець,

Я полюбила Тебе, за те що Ти є…

А як є Ти, Господи, то є і я.  А без Тебе я що?

Ніщо я без Тебе, мій Боже,  без Тебе мене і нема…