Прощення

Є каяття,  нема прощення,

Рвуть спогади ослабле тіло,

Ти кличеш знов його на ймення,
Та все мов стихло й заніміло

Чому приходять знову й знов,

О Боже досить! Хто вони?

Я вже гадала  тут любов,

Та страх знов вирвався з пітьми.

Немов заїжджена платівка,

Що крутиться усе по колу,

Я знаю він лише верхівка,

Лише частина суходолу.

У помилках все потопає,

В жалю і марних сподіваннях,

Гарячий біль мов серце крає,

Й надія мов чиєсь знущання.