Я цілу ніч не спала,
Знов плакала, благала:
«За що? Чому? Навіщо?» –
Лиш тиша лиховісна.
У грудях пустка тисне:
«Губила ненавмисне…»
Дар Твій змарнувала,
Цвіт білий розтоптала…
«О, Боже присягаюсь!
Спокутую і каюсь!»
Та де оте прощення,
Твоє благословення?
Подай же мені руку
Чи припини цю муку…
«Я пробудилась, вільна!...»
Виходить – божевільна…
Як сумніви катують,
Мур заново мурують,
Зневірою приходять,
До відчаю доводять...
Програла я ту битву,
Кінця котрій не видно,
Знов переміг лукавий.
Не сяє наша слава...
Позбудусь хай усього,
Не позбавляй одного –
Любові лиш Твоєї,
Бо я ніщо без неї…
Немає коментарів:
Дописати коментар