Тиша. Пітьма. Ніч. Сама.
Кличе мене й розпинає вона.
Чого ж ти хочеш, що
знов приходиш?
Без тіні жалю зі світу зводиш.
Слова мов рани, крають мов навпіл
І ліжко стало мов терну настил.
Чи ще чекаю, як сонце встане
Нею не буду, а ним стану
Відкрию серце, в безодню впаду,
У незбагнене піду й пропаду.
Провалля темне, пітьма привітна…
Її здолає любові
світло.
Променем гострим розріже груди
Випущу смуток. Той не розлюбить
Хто є притулок, блаженство вічне.
Горить у серці
турбота ніжна…
«Чого ти хочеш?» «Стати Тобою,
Навіки злитись, бути Собою.»
03-10-2014
Немає коментарів:
Дописати коментар